Для вихователів

 

 
"Педагогічна і виховна цінність казки для дітей дошкільного віку"
Мета:
- вивчення казки, як засіб морального виховання дошкільника.
Завдання:
- розглянути морально-духовні гідності казки у виховання дошкільнят;
- розкрити виховну цінність російських народних казок.
 
            Чарівна сила казок відома з давніх-давен. З давніх-давен батьки виховували своїх дітей за допомогою казок.
            Казка - дзеркало, що відбиває реальний світ через призму особистого сприйняття. У казці, можливо, все, чого не буває в житті. За допомогою казки маленька людина входить не тільки в світ чудес і чарівництва, але і занурюється в глибини своєї душі.
Почитай, будь ласка, казку, кожен раз перед сном просить малюк. Прохання дитини має дві сторони:
- з одного боку - це ще одна можливість ще раз почути улюблену історію або казку, або улюблений вірш,
- з іншого - ще одна можливість відтягнути час, тому що ну дуже вже не хочеться спати. Казки обов'язково є в кожному будинку, і вони читаються дітям різного віку.
            Вивчення народної казки починається з казки про тварин і це не випадково.
Казки про тварин - найпростіший вид казок.
            Казки про тварин одушевляють дітей, наділяють здатністю думати дітей, говорити і розумно діяти, олюднюють тваринний світ. Але необхідно пам'ятати: підбираючи казки для дітей, перш за все, необхідно враховувати вік дитини і особливості його психічного розвитку.
            Дворічній дитині, який зовсім недавно навчився утримувати в пам'яті свої власні дії з предметами і сприймати нескладні дії казкових персонажів, казки про чарівників і казки, про чаклунів будуть ну зовсім уже незрозумілі.
            Зате, казки про тварин точно сподобаються, і ваш малюк з великим захопленням імітувати звуки казкових персонажів і намагатися відтворити їх дії.
            Дуже корисні для маленьких дітей такі казки як:
«Колобок», «Рукавичка», «Вовк і семеро козенят», «Курочка ряба», «Котик і Півник», «Коза-Дереза», «Сорока-білобока» і багато інших, переважно народні казки. Дитині, слухаючи ці казки краще і легше запам'ятати казку, щоб потім її відтворити в слух.
            У міру дорослішання дитини у віці від двох до п'яти років, це той період, коли у дитини розвивається уява, і він починає фантазувати, тоді вже можна розповідати чарівні казки.
            Але часом здатність до фантазій іноді вселяє дитячий страх перед певними персонажами, такими як Баба-Яга, Кощій Безсмертний і іншими. Тому батькам не варто залякувати своїх дітей вовками, відьмами та іншими казковими істотами, щоб не викликати психологічних проблем в майбутньому.
            Корисність казок безперечна. На їх прикладі можна «виправляти» «неправильні» риси характеру. Так, малюкам жадібним і егоїстичним, корисно почитати казки «Про рибака і рибку», «Про трьох жадібних ведмежат», «Казку про золотого півника»,
У казці немає прямих повчань дітям, але в її змісті завжди закладений урок, сенс, який вони поступово сприймають (типу «Слухай батьків», «Поважай старших», «Не йди з дому без дозволу», але в її змісті завжди закладений урок, який вони поступово сприймають.    Слухаючи казки, діти співчувають персонажам, переживають за персонажів, співчувають їм, у них з'являється бажання чимось допомогти персонажам і героям казки.
            Читаючи малюкові казки, з щирим інтересом розглядав разом з ним кольорові барвисті картинки і, коментуючи їх, сам розумієш, що це, може бути, важливіше і, головне, ефективніше, ніж подальша багаторічна робота з підрослими дітьми. Саме і створюється це багатство - природний і стійкий інтерес до книги, уявлення про правильну, красивою літературною мови, смак до рідної мови, який пізніше назвуть вродженої грамотністю.    Упустити цей момент - і знадобляться роки спеціальні методики інші педагогічні премудрості, щоб досягти того, що зараз створюється так легко - достатньо просто читати дитині казки.
            Тому діти люблять казкових героїв, вірять їм і переносять цю віру і любов зі світу казкового в світ реальний. Завдяки казці діти починають усвідомлювати найголовніші істини людського життя.
            Погані і негативні образи народної казки і зовні не привабливі (Баба Яга, Див), і їх поведінка, і їх вчинки характеризують їх з поганої сторони. Діти розуміють з казки, що впертою боротьбою зі злом, пригніченням, несправедливістю, казка вчить, що треба добиватися наміченої мети, не дивлячись на що зустрічаються, на шляху перешкоди і тимчасові невдачі, що вірити треба в кінцеве торжество справедливості. В цьому відношенні вона допомагає вихованню людей сильних, бадьорих, здатних подолати труднощі.
            За допомогою казок, діти легко входять в незвичну для них казкову обстановку, миттєво перетворюючись в Івана-царевича або царівну - Лебідь, в червону шапочку, в Машу, вони відчувають і розуміють, що казки нереальні, але в, то, же час допускають, що це могло відбуватися і в дійсності. Так з'являється дійсність літературних переживань дитини: відчуття казковості в реальному, буденному, казковому, чарівному.
            При читанні казки чи іншого твору необхідно пам'ятати, що потрібно обов'язково виразно прочитати, міняти інтонацію мови, міняти міміку обличчя, тому що діти стежать за кожним вашим рухом, дією, необхідно, щоб діти слухали вас затамувавши подих, боячись поворухнутися. Виразність досягається різноманітністю інтонацій, мімікою, іноді жестом, натяком на рух.
            Невелику казку, яку ви прочитали, і помітили, що вона викликала інтерес доцільно повторити. З великою казки повторно можна зачитати уривки, найбільш значущі і яскраві. Художнє слово допомагає дитині створювати зорові образи, які потім відтворюють діти.
Після прочитання казки, уривки можна задати ряд питань (З якої казки цей уривок? З розповіді або казки цей уривок? Чим закінчилася ця казка?)
            Якщо після першого читання казка вже зрозуміла дітьми, можна використовувати ряд додаткових прийомів, які посилять емоційний вплив - показ іграшки, ілюстрації, картинки, елементи інсценування, рухи пальцями, руками
.           Найчастіше при читанні казки чи іншого твору дітям бувають, незрозумілі деякі слова або виразу. У таких випадках треба давати їм можливість зрозуміти нове слово, будувати фрази шляхом осмислення ситуації. Як правило, не слід переривати читання поясненням окремих слів і виразів, так як це порушує сприйняття твору.
Це можна зробити до читання.
            Велике значення для дітей в період читання має показ ілюстрацій, це підсилює ефект казки . Ілюстрації показують дітям в тій послідовності, в якій вони розміщені в казці, але тільки після читання.
            Ілюстрації до казка привертають увагу дітей, допомагають сприйняти почуте, розкривають зміст, пробуджують у дітей здатність співчувати, співчувати, порадіти.
Казка дає дітям упевненість в тому, що життя справедлива, що добро повинно обов'язково перемогти зло, як би могутньо і підступно зло не було. Маленькі діти засвоюють це як факт. Вони поки що ні в чому не сумніваються.
            А така впевненість потрібна, тому що без неї дуже важко жити.
Консультація для вихователів «Розвиток мови засобами художньої літератури»
Пори року в казках
Сюжет багатьохказоквибудовується в чіткоозначений сезон абоміститьпевніознаки-загадки, на щодитина не відразузвертаєувагу. Пригадавши з дітьмикількаказок, можназапропонуватиїмзнайтиті, де є зима чиліто, осіньчи весна, й аргументованопідтвердитисвоєприпущення. Пора року причаїласяабомандрує по всійказці, треба лишеприслухатися й знайтизгадку про неїабохоча б натяк. Коли педагог абохтось з дітейвідтворитьцей фрагмент-загадку, доцільнимибудутьтакізавдання: пригадатиназвуказки та відповіднучастину сюжету, визначити сезон і подати щодоньогопереконливіфакти, ознаки, прояви. Тут знадоблятьсятакожнародніприкмети, прислів’я, приказки, вірші про природу, власнийдосвід, спостереженнядитини за прогностичноюповедінкоютварин, рослинтощо. Тожціліснааргументованавідповідь стане розповіддю.
У якихказкахоселилосяліто?
* «Пішов зайчик, сівпід дубком та й знову плаче. Аж лізе Рак-неборак…» («КозаДереза»);
* «Наївшисьдосхочу, Вовк пішов, простягсяна зеленому лужкупід деревом і заснув» («Про Вовка і семеро козенят»);
 * «От дідова дочка закотила рукава, обполола і пісочкомприсипалаяблуньку; яблунькаподякувала, а дівчинапішласвоєю дорогою» («Дідова дочка і бабина дочка»);
* «Лисицяшмигнула і помчала щодуху, аж курява встала» («Журавель і Лисиця»);
* «А Кабан лежав близькобіля столу у хмизу та якось комар укусив його за хвіст, а він так хвостом і крутнув. Кіт же думав, що то миша, та Кабана за хвіст» («Пан Коцький»);
 * «А бичокдоти стояв на сонці, доки не розтанув» («Солом’янийбичок”). З чогопомітно, що в цихказкахпричаїласяосінь?
* «Ось якосьпідмітавПівник у дворі та й знайшовпшеничний колосок» («Півник і двоємишенят»);
* «Коли ж летитькаченяттабуночок…» («Кривенькакачечка»);
* «А незабаром зайчик принісдідовікапусти, стрічок, сережок, намиста доброго… І дід радий і баба рада» («Солом’янийбичок”).
 Де в цихказкахвідпочиває зима?
· «Ішовдідлісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку…» («Рукавичка»);
· «Каже Лисичка Вовкові: «Ходімо на річку та знайдемоополонку, то ти сядь над ополонкою, хвіст опусти в ополонку, сиди та й говори «Ловись, рибко, маленька і велика» («Про Лисичку-сестричку і Вовка»);
· «Була у Зайчика хатка луб’яна, а у Лисички – льодяна» («Зайчикові хатка»). Як у цихказкахгосподарює весна?
· «Поприходили сини увечерідодому та й кажутьматері: «Весь день орали, а ви нам не прислали обідати» («Котигорошко»).
Окрімвикористанняказкового жанру, вартовдаватися й до іншихфольклорних форм і будувати, спираючись на розуміння та знаннядітьмиприродирідного краю, тематичніфрагментиміні-занять, щосприятимутьрозвиткумовленнєвоїкомпетентності.
Орієнтованізапитання (за методикою Н.Гавриш):
· У якихказкахгуляє і веселиться весна (літо, осінь, зима)?
· По якихпісняхмандрує, співаючи весна (літо, осінь, зима)?
· У якихвіршахзаховалася весна (літо, осінь, зима)?
· У якихнароднихприкметахзнайдемо весну (літо, осінь, зиму)?
Подібнівправи-завданняготуютьдошкільників до складанняціліснихлогічнихрозповідей.
Ефективним методом оволодіннякомунікативно-мовленнєвимидіями є ігри за сюжетом літературнихтворів. Завдякирольовимперевтіленнямдітивправляються у веденніваріативнихдіалогів. Процеспідготовки до програванняцілісного сюжету поступовий, тривалий, індивідуальний.
Використовуючи фольклорні діалоги, дитина вчиться почергово з партнером відтворювати сюжет, не позбавлений інтонаційних відтінків, динаміки, мімічних проявів, зміни сили голосу, темпу мовлення.
У грі-драматизації, де дітям добре знайомі сюжет, пісеньки, повтори, більшістьреплік, не обов’язководослівновідтворювати текст. При бажанніможнаімпровізувати. До програванняцілісноїгри-драматизаціїдітейготуєепізодичнепрограваннядіалогів, що переходить в ігровевправляння у зміні темпу мовлення, інтонації, у тональному оформленніголосівперсонажів.
x